А де добрі вісті?

Вчені дослідили, що сучасна людина проводить в інтернеті, зокрема в соціальних мережах, щонайменше п’ять годин на тиждень. При цьому, кожної секунди 8 чоловік на планеті стають частиною якоїсь з існуючих соцмереж. Додамо сюди ще всіх інших, як правило людей старшого віку, які надають перевагу більш традиційному телевізору, і отримаємо величезну площину для поширення будь-якого виду інформації. В той же час, гортаючи ранкову стрічку новин, дуже рідко можна натрапити на хороші чи позитивні вісті. За звичай, найпопулярніші новинні сюжети стосуються злочинів, вбивств, резонансних ДТП, скандалів публічних осіб, воєнних дій…. А де ж добрі вісті?

Цими днями ми, християни Східного обряду, святкуємо велике свято – Благовіщення Пречистої Діви Марії. Суть цього празника відома нам змалку. Про цю подію читаємо в Євангелії від Луки: 1 розділ з 26 по 38 вірші. Сама назва торжества Благовіщення вказує нам на те, що людство, в особі дівчини з Назарету – Марії, отримує прекрасну новину – Бог настільки любить нас, що Свого Єдинородного Сина приносить в жертву, щоб ніхто з людей не загинув в пропасті гріха (пор. Ів. 3, 16). Властиво, наступного тижня ми й роздумуватимемо над містерією Христових мук та його животворящій хресній жертві.

Але повернімось до назаретських подій. Марія, будучи єврейкою, жила в передчутті, в очікуванні Месії. Тому, коли до неї промовляє Божий посланець Гавриїл, вона, відчуваючи великий громадянський обов’язок, перебуваючи в Божому страсі, який, як відомо, є запорукою мудрості (пор. Прип. 1, 7), мудро та второпно запитує про всі деталі Божого задуму. Відтак, вона з покорою і смиренням приймає цю благу вість.

Що відбувається далі? Нещодавно Святіший Отець Франциск, звертаючись до молоді, сказав: «Пречиста Діва не закривається вдома, бо вона не належить до «диванної» молоді, яка шукає комфорт і безпеку, щоб ніхто їх не турбував. Нею рухала віра, бо віра – це осередок всієї історії життя нашої Небесної Матері». Отож ця дівчина з Назарету пускається в далеку дорогу до своєї тітки Єлизавети. Вона відвідує свою родичку, щоб допомогти їй по господарству, бо ж та була вагітною, а також ділиться цією благою вісткою, що вже незабаром Спаситель прийде в світ. Отож Марія не замикається у собі, не ховається зі своїм добром, але поширює його, даруючи надію.

Марія, як і ми сьогодні, жила у важкий час, коли ізраїльський народ перебував в окупації Римської імперії. Тому звістка, отримана від ангела, і поширена Єлизаветі – несе в собі велику радість, велику надію на краще майбутнє не лише її, як особи, але й цілого її народу. Які ж новини читаємо сьогодні ми? Чи отримуємо ми від них надію на краще майбутнє? А може у наш час немає добрих звісток? Звісно ж ні, вони є, але вони не настільки резонансні чи так цікаві, щоб ними ділитись. Значно цікавіше перечитувати та поширювати сюжет про розкриття якоїсь корупційної схеми, або ж аварії за участю публічної особи…

Очевидно, людина має право знати про те, що відбувається, але питання: чи ж нічого хорошого у нас не відбувається? Для прикладу, нещодавно в Івано-Франківську пройшла Хресна хода в якій, за попередніми підрахунками, взяло участь близько 50 тисяч вірних. Чи бачили ми цей сюжет на національних телеканалах? Заледве. Але коли з Барселони до Риму відправиться лайнер з розвагами для дорослих – ця новина буде у їхніх репортажах. Отож запитання – до чого покликані ці новини? Згодіться, що в такому шаленому інформативному тиску, дуже важко часом знайти правдиву, незаангажовану інформацію. Тому поширюючи будь-яку статтю для своїх друзів у мережі, поставмо собі запитання: а ця інформація має будуючий чи руйнуючий характер? Дівчина з Назарету принесла своїй тітці новину, яка несла в собі життя. На жаль, сьогодні все частіше поширюються новини, які несуть у собі смерть.

За тиждень ми роздумуватимемо над таїнством Христових страждань, його хресною ходою та смертю. Якщо б перші християни жили за прикладом сучасних ЗМІ, – історія на цьому б і закінчилась. Але правда полягає в тому, що Христос – Воскрес і цю містерію, цей «твіт» християни пронесли впродовж двох тисячоліть і нестимуть завжди.

Заледве дана стаття змінить ситуацію в кардинально-протилежному напрямку, адже для ЗМІ важливо написати резонанс, розриття, їм потрібні рейтинги, та й ми всі в тому винні, бо ж попит, як відомо, створює пропозицію, а значить такі новини нам чомусь цікавіші. Зрештою, ми можемо читати будь-які новини, але осквернює людину те, що виходить з уст її (пор. Мт. 15, 11), а тому поширюючи отриману інформацію, задумаймось: що ці слова принесуть моєму слухачеві? Ми живемо в складний час, час воєнних подій, час, коли кожного дня трапляються аварії, які забирають життя. Але правдою є і те, що кожного дня народжуються діти, лікарі проводять успішні операції, діти з сиротинців знаходять люблячих батьків і т. д. Найголовнішою ж доброю новиною є те, що Бог нас любить. І це не є просто тезисом, але великою та підтвердженою правдою, яку Він доводить кожного дня, головно – у храмі. Але стільки із нас бажають чути та поширювати таку вістку?