Незалежність здобувається постом і молитвою

У кожного з нас є день народження, іменини та інші дати, які для нас означають щось більше, аніж просто черговий буденний день, навіть якщо це свято припадає саме в такий час. Кожна країна також має свої особливі дати і, поза всяким сумнівом, особливійшим таким днем є День Незалежності.

Незалежність – можливість приймати самостійні рішення, які підкорюються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок і наказів. «Незалежність для держави – політична самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет»,  – пише Вікіпедія. Ще три роки тому, 24 серпня, ніхто й не думав, що сьогодні на нас чекатиме такий момент, коли нам наново доведеться відстоювати своє право на свободу, обороняти свою Незалежність. Ми всі, принаймні більшість із нас, виходили на святкові концерти, одягаючи вишиванки, тримаючи у руках жовто-блакитні прапорці. Як же ж змінилося розуміння нашої символіки за цей час. Тепер це щось більше, аніж просто кольорові нитки на сорочках, це щось глибше, аніж просто прапорець за 20 гривень у руках. Сьогодні, коли, не побоюсь цього слова, наші найкращі люди віддали життя і здоров’я за нашу свободу, наші прапори стали справді нашою кров’ю. Діти, що народилися в цей час, вірю, приймають їх із материнським молоком.

Якби ще три роки тому запитати старших людей, які пам’ятають події 1991 р., що вони думають про нашу молодь, відповіді були б десь більш-менш схожими. Мовляв, це найбайдужіша молодь за всі покоління нашої Батьківщини; їх ніщо не цікавить, окрім «гульок» з товаришами, Інтернет; вони нічого не чують, закривши вуха навушниками, з яких доноситься незрозуміла музика. Але події Євромайдану спонукали думати по-іншому. Адже це саме та молодь, саме те «найбайдужіше покоління» першим вийшло на майдани міст, першим почало протест і першим постраждало. Саме у листопаді ми, люди, у яких ментальність не заплямлена совдепівськими ідеалами, дали зрозуміти нашій країні й світові, що не бажаємо повернення до тоталітаризму, що за будь-яку ціну прагнемо зберегти свою свободу, права, врешті – Незалежність.

І ось тепер події локальних і загального Майдану вилились у щось страшніше, кривавіше. Жоден свідомий українець не підтримує тієї думки, що на сході країни зараз відбувається антитерористична операція. Усі ми чудово знаємо, що там відбувається справжня війна, війна за незалежність території, думання, людини.

Спілкуючись зі своїми ровесниками, часто доводиться чути про несправедливість, мовляв, чому так сталося, чому мого брата забрали на АТО, а когось – ні, чому Бог це допускає? Дуже важко дати відповіді на ці запитання, попри те жодна війна не є вічною і з часом у нас, українців, з’явиться ще один День Незалежності.

А поки що нам треба молитись і постити, щоб Господь пришвидшив цей день, молитись і постити за наших хлопців, чоловіків, що своїми тілами дарують нам свободу, молитись і постити, зберігаючи спокій бодай у серці. Коли народ міста Ніневія постав перед погрозою знищення, оскільки його гріхи були дуже великим, і отримали звістку про це від пророка Йони, - всі: від малого до великого і навіть тварини – нічого не їли, не пили. Зодягнені у веретища і посипані попелом, вони просили у Господа помилування, щиро надіючись на Його милосердя. І так воно й сталося. Нам же, українцям, сьогодні, можливо як ніколи до цього, вартує взяти приклад з ніневіян і також постом та молитвою просити у Господа того жаданого миру.

На завершення пропоную кілька думок від молодих людей про те, як зберегти мир у серці серед війни в Україні, змагаючись за свободу і Незалежність своєї Батьківщини?

«Мир у серці можна зберегти лише з допомогою віри. Віри у краще, в те, що будь-які втрати не бувають марними і такою ціною здобудемо свободу. Наша віра допоможе і тим, хто зараз бореться за незалежність на сході», - Анастасія (19 років)

«Мир у серці – це дуже важлива річ кожної людини. Та як зберегти його? Перше і найважливіше – пам'ятати, що ми створені Богом, а Бог – це любов. Тож маємо наочний приклад, з кого потрібно його брати. Ісуса бичували, але Він бажав тільки добра, навіть тим людям, які це робили. Тому і ми в цей нелегкий час не повинні втрачати твердої християнської позиції і зберігати мир у серці», - Павло (23 роки)

«Зберігати спокій і молитись. Паніка ніколи не була рушійною силою перемоги. Майдан і війна змінили свідомість багатьох українців. Тому, гадаю, що зберегти мир у серці буде важко», - Юлія (19 років)

«Просто пам’ятати, що за кожен вчинок ти відповідатимеш після другого приходу Христа. І якщо ти ідеш на війну з ненавистю, а не для захисту Батьківщини, то збудутся слова: «Хто з мечем нападе, той від меча загине», - Микола (23 роки)

«Для мене спокій у серце прийшов з усвідомленням того, що на своєму місці я роблю все можливе для встановлення миру в Україні, для допомоги воїнам, що змагаються за нашу Незалежність і для розвитку сильної держави. І справа не в кількості зробленого, а в якості й меті моєї роботи. Чи я молюся за мир, чи збираю теплі речі, щоб відправити нашим героям в зону АТО, чи прибираю клас до початку нового навчального року – все це стараюсь зробити з максимальною віддачою. Усвідомлення того, що я не сиджу склавши руки - приносить мені мир», - Ярина (24 роки)