- Деталі
- Автор: о. Миколай Микосовський, ЧСВВ
Попри справжні християнські молитви у наш час можна знайти і їхню профанацію. Чимало християн не просять у молитвах Господа, щоб навчив їх молитися, звільнив від гріхів (пристрастей) чи збільшив віру в Нього. Часом можуть і спокушати Христа, щоб Він виконав те, що насправді є проти Його волі чи несумісне з Божим характером. Важливо, щоб наша молитва була розмовою з Богом, а не читанням Всевишньому тексту без участі серця. І не можемо вимагати в Нього… Молимся ж у молитві «Отче наш», щоб була Його воля…
Як відомо, молитва (єднання із Всевишнім) є не тільки мовленням, але й слуханням, немовби відпочинком у тихомирній і лагідній Божій присутності. «Кожне слово молитви − це двері чи віконце в небо» (Митрополит Андрей Шептицький). Гарно теж мовить св. Іван Ліствичник поряд з іншими отцями Церкви: «Віра дає крила молитві, і без неї ми не можемо підноситися до неба... Твоя молитва покаже тобі, в якому стані ти знаходишся». Молитва – духовна пожива людської душі. Вона також спроможна розпалити наше серце любов’ю до Бога та ближніх. Головне старання.
Християнська молитва необхідна для нас, як повітря і їжа. Ми всі вийшли від Бога, отримавши від Нього все: життя, здоров’я, здібності, харчі і т.д. З цього випливає, що в радості чи горі нам просто необхідно звертатися до Господа, зокрема з палкою подякою та прославою. Щира молитва неабияк дозволяє відчути радість від присутності Бога в нашому дочасному житті і вона проникає у всі куточки земного існування.
Молитися по-справжньому, нелукаво дуже непросто. «…А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять на видноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт 6, 5-8). Якщо в покорі намагаємося в різний спосіб молитися постійно, то, без сумніву, отримуємо згодом небесну допомогу.
Св. Григорій Богослов навчає, що «молитва є найважливішою справою в житті, і всі інші справи є вторинними». Одного разу в Німеччині відійшов до вічності глибоковіруючий філософ Петро Вушт. На прохання своїх колишніх студентів перед смертю він вирішив написати кілька слів, закінчивши свій лист такими важливими словами: «І якщо б ви мене запитали, перед моїм відходом в інший світ, чи я не знаю про якийсь чудодійний ключ, що міг би комусь відчинити останню браму до мудрості життя, то я відповів би, що таким чудодійним ключем до мудрості є якраз молитва… На мій погляд, людина настільки зростає в мудрості життя, наскільки вона вміє молитися». «Безперестанку моліться» (Лк. 18, 1; 1 Сол. 5, 17).
Молитва, як не дивно, теж присутня і в магічній реальності, насамперед коли нею Бога провокується, очікується від неї моментального результату – від «молитви» як такої, часом за гроші, а не від волі Господа та й не завше це становить правдиву розмову з Творцем з Ним, бо поняття можуть підмінюватися. Наприклад, у магічних замовляннях розум не підноситься до Господа, не дякується по-справжньому Богові без страху, не прославляється Його гідно, що мало б бути на найпершому місці в житті правдивого християнина. Язичницька практика звернення до «сил природи» завжди ставиться вище Бога, а замовляння − вище і «ефективніше» церковних молитов і таїнств. Молитва ж попросту пристосовується до магічних дій. Жодне замовляння як одна із форм магії в кінцевому результаті не приведе до добра. Окультизм завжди душогубний, навіть якщо він і «білий». А небезпечність магії в тому, що людина замість Всевишнього просить про поміч... бісів, часом досить замаскованих.
Різноманітні «ефективні замовляння» (від бородавок, веснянок, замовляння на вагітність, хороший ріст волосся, на гроші, щоб не вкрали машини і багато-багато чого іншого) на жаль, у багатьох газетах, журналах, житті чи не на кожному кроці. Процвітає так звана «народна медицина», старовинне знахарство. Люди ходять до різних бабок, шаманів-ворожбитів, які щось дивовижно шепчуть... Один священик розповідав, що літня жінка займалася схожим цілительством. Лікувала навіть декотрих духовних осіб... І от цей отець поцікавився раз, які молитви вона використовує у своїй лікувальній практиці. Та, звісно, не відразу погодилась задовільнити отцеве прохання. Проте згодом показала на папері. Крім звернень до Господа Бога, там ще були звернення до сонечка, вітру, землі і т. д. І вона лікує старовинними «молитвами», не будучи істинною християнкою, а напівязичницею. Тому коли хтось займається подібним «цілительством-знахарством», варто поцікавитись, що він говорить при тому, до кого звертається, одним словом, − кому вірно служить. Чи Богові, чи дідькові, прикриваючись іконами… Християнська молитва і язичницькі замовляння несумісні, подібно як не можна воднораз служити двом панам, хилитися до світла та до темряви одночасно…
Буває, хтось із мирян питає священика, чи той знає якусь «сильну молитву», щоб швидко помогла від чогось, вирішила проблему тощо… Також багато «сильних молитов» нині можна знайти в Інтернеті. Та варто знати, що найперше помагає Господь відповідно до нашої віри та довіри до Нього, від цього варто відштовхуватися. Молитва сама в собі не може стати для віруючої людини ідолом. І її сила не вимірюється теж означеною кількістю − 10, 40, 100 разів. Все залежить від Бога, благодаті Всемогутнього. Він зціляє або Сам, або через Своїх небесних святих слуг, а не окремі слова, своєрідні магічні формули. Найперше молитва має бути звернена до Бога як діалог із Ним. І якщо Його воля − поміч не забариться. Тільки Він знає час усього. Не раз є ця спокуса осягнути «все й відразу» наче одним помахом чарівної палички. Не слід маніпулювати Богом, який сам вирішує, коли і як вислухати нашу молитву. Найнеобхідніший молитовний стан – покаяння серця. «Нема нічого сильнішого від ревної і щирої молитви» (св. Іван Золотоустий).
Сьогодні почастішали випадки (бачив часто в Івано-Франківську), коли при вході до Божого храму, десь всередині або деінде підкидають фанатично й таємно різні «молитви»: начебто до св. Піо, до св. Юди Тадея (новенна у зовсім безнадійних ситуаціях) тощо. І це попри те, що декотрі священики можуть застерігати на проповіді від такого спотворення молитовних християнських практик.
Річ у тім, що після «Молитви до отця Піо» йдеться, що, мовляв, хто її знайде, нехай зробить 25 копій і щодня відносить по 1 в церкву – на 25 день станеться неможливе…
Перед «Новенною до св. Юди Тадея» читаємо наступне: «Цю новенну необхідно відмовляти як молитву 6 разів на день регулярно протягом 9 днів. 9 екземплярів цієї новенни кожного дня повинні бути викладені в якомусь із храмів. Справа в інтенції, котрої є новенна, буде вислухана найпізніше на 9 день, якщо не раніше, і ще ніколи не сталося так, що не була вислухана». Ось така тут вимальовується абсурдна псевдодев’ятниця.
Молитися християнам треба всім, але розуміти молитву магічно, поширюючи такі абсурдні нецерковні практики, є гріхом марновірства проти 1-ої Божої Заповіді.
Не біймося просити в Бога щоденного керівництва та підтримки. Небесний Отець, буває, вже знає, що нам треба, перш ніж ми це в Нього попросимо (пор. Мт 6, 8). Як би хтось не був зайнятий, Він ніколи не є занадто зайнятий, аби впору вислухати… Господь завжди готовий допомогти, коли до Нього сердечно звернутися у життєвих проблемах-потребах. Навіть якщо часом здається, що небесний Батько нас не слухає чи не відповідає вчасно на молитви, як ми цього хочемо, то всеодно не треба здаватися, тобто переставати з вірою молитися… Звертаймося завше до Ісуса. Він, як відомо, каже: «В ім’я Моє досі ви не просили нічого. Просіть − і отримаєте, щоб повна була ваша радість…» (Ів 16, 24).
«Для мене молитва − це порив серця, це простий погляд, звернений до неба, це крик вдячності і любові − як у випробуванні, так і в радості» (Св. Тереза від Дитятка-Ісуса). Слід, отже, вірити по-справжньому, бути близьким до правдивої побожності, а не навпаки, позбавляючись магічної ментальності та прислухаючись до своїх душпастирів, які провадять душі до небес. А молитися молитви треба насамперед із молитовників (!!), затверджених офіційної владою Христової Церкви, а не раз із численних листочків сумнівного напівпоганського змісту.
Коротше кажучи, щоденна молитва для послідовників Спасителя є важливою частиною людського життя на шляху до небес. Ісус Христос є Той, хто вчить кожного християнина молитися правдиво та у світлі Св. Духа. Коли ми молимося, то стаємо справжніми духовним Божими дітьми. Варто навчитися молитися щиро, прислухаючись весь час до нашого Небесного Царя. Амінь.
