- Деталі
Субота 19 листопада 2016 року – це знаменний день для усієї Вселенської Церкви, адже саме цього дня Вселенський Архиєрей Франциск провів Прилюдну Консисторію для введення в кардинальську гідність 17 нових кардиналів з різних країн світу,- повідомляє Прес-служба Івано-Франківської Архієпархії з посиланням на Радіо Ватикан.
Урочиста церемонія введення в кардинальську гідність кардиналів-номінатів, розпочалась в базиліці св. Апостола Петра у Ватикані об 11:00 римського часу. Вона була проведена у скороченій формі, яку 2012 року впровадив Папа Венедикт ХVІ. Перший серед кардиналів, Маріо Дзенарі, Апостольський Нунцій у Сирії, звернувся до Папи Франциска із словами привітання, подяки та готовності до виконання своєї місії в лоні Вселенської Церкви.
Після читання з Євангелії від святого Луки, до нових кардиналів промовив Святіший Отець.
Далі Папа прочитав формулу проголошення нових кардиналів, в якій, серед іншого, вказано, що червоний колір їхнього кардинальського одягу означає те, що вони повинні бути відважними свідками Христа та Його Євангелія в Римі та в найдальших закутинах світу. Потім Святіший Отець проголосив імена нових кардиналів та оголосив їхнє призначення у сан кардинала-пресвітера чи кардинала-диякона.
Після слів Святішого Отця, проказавши Символ Віри, нові кардинали склали визнання віри, вірності та послуху Вселенському Архиєреєві.
Далі, починаючи від першого з них, кардинала Маріо Дзенарі, Вселенський Архиєрей наклав на голову кожного із кардиналів червону кардинальську беретку особливої форми, колір якої символізує готовність кардиналів пролити за віру свою кров, адже це колір мучеників, колір свідчення віри власним життям, та кардинальський перстень, як знак кардинальської гідності та символ єдності з Папою та Вселенською Церквою. Вони отримали також з рук Папи Франциска буллу титулу однієї з римських парафій або римського дияконства, яке їм призначене і є знаком участі у пастирському піклуванні Папи у Вічному Місті.
На закінчення нові кардинали обмінялись братерським поцілунком з Вселенським Архиєреєм та всіма присутніми кардиналами.
А після завершення урочистого введення у сан нових кардиналів, усі вони разом з Папою Франциском, двома невеликими автобусами подались до монастиря «Mater Ecclesiae (Мати Церкви)», що на території Ватикану, щоб відвідати вислуженого Папу Венедикта ХVІ.
У суботу пополудні у Ватикані буде проведений, так би мовити, «день відкритих дверей», адже вірні матимуть можливість особисто привітати нових кардиналів, а цей прийом проводитиметься у великому залі Павло VІ та інших залах, які входять до цієї структури.
У неділю 20 листопада Вселенський Архиєрей проведе церемонію закриття Святих Дверей в базиліці святого Петра у Ватикані та відправить з новими кардиналами урочисту Святу Месу, якою завершить Надзвичайний Святий Рік Милосердя – 29-ий в історії католицької Церкви, починаючи від 1300 року. З них 26 були звичайними, а 3 – надзвичайними Святими Роками.
Кардинали, як знаємо – це, після самого Папи, найвищі духовні особи Католицької Церкви, з рядів яких вибирається сам Папа. Вони – найголовніші співробітники і дорадники Вселенського Архиєрея у керуванні Католицькою Церквою і разом з ним вони становлять найвищу духовну владу Католицької Церкви.
В католицькій Церкві «Консисторія» – це урочисте зібрання, нарада всіх кардиналів, що проводиться під головуванням Вселенського Ахиєрея для вирішення важливих справ Церкви. Ці збори відбуваються в Апостольському палаці, у залі, який і має назву «консисторія».
Із введенням у кардинальську гідність 17-ьох нових кардиналів, Колегія Кардиналів налічує 228 членів, з них 121 кардинал, що ще не має 80 років життя, є виборцем, тобто може брати участь у конклаві для вибору Папи, а 107 кардиналів мають понад 80 років.
3 українців кардиналами були: митрополит Київський Ісидор (ХV ст.), митрополити Львівські: Михайло Левицький, Сильвестр Сембратович, Йосиф Сліпий, Мирослав Іван Любачівський.
Сьогодні титул кардинала має архиєпископ-емерит Львівський латинського обряду Мар'ян Яворський та вислужений Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Любомир Гузар.
Пропопвідь Папа Франциска з нагоди введення в сан нових кардиналів:
Шлях до неба розпочинається з рівнини, зі щоденності життя, розділеного з ближніми, відданого ближнім. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи під час проповіді з нагоди введення в сан нових кардиналів уривок з Євангелії від Луки, відомий, як Ісусова «проповідь на рівнині». Після призначення Дванадцятьох Апостолів, що відбулося на горі, Ісус зійшов з учнями на рівнину, де Його чекав великий збір людей.
«Обрання, замість того, щоб утримувати їх на вершині гори, приводить їх до центру натовпу, ставить їх посеред його тривог, на рівні життя людей. Таким чином, Господь об’являє їм, а також і нам, що справжню вершину досягаємо на рівнині, а вона пригадує нам, що вершину знаходимо в погляді й, особливо, в покликанні: Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний», – сказав Святіший Отець, додаючи, що цей заклик супроводжується «чотирьома напоумленнями», призначеними для того, щоб сформувати згадане покликання у конкретності: «любіть, чиніть добро, благословляйте і моліться».
Як зауважив проповідник, з цими аспектами всі погодяться, адже вони здаються нам «розумними». Ми «легко здійснюємо» ці чотири дії з нашими друзями, «з менше чи більше близькими особами». Проблема виникає тоді, «коли Ісус представляє нам адресатів цих дій», кажучи: «Любіть ворогів ваших, чинить добро тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, які лихо вам коять».
«Це не ті дії, які здійснюються спонтанно щодо тих, які стоять перед нами, як вороги, як неприятелі. Нашим найпершим та інстинктивним наставленням щодо них є дискредитувати, очорнювати, проклинати їх. У багатьох випадках намагаємося “демонізувати” їх, аби мати “святе” виправдання для того, щоб їх прогнати», – зазначив Папа, додаючи, що Ісус, натомість, каже нам любити, благословляти й молитися за них.
Саме в цьому, за словами Наступника святого Петра, полягає «одна з найхарактерніших ознак Ісусового послання», у цьому «приховується його сила й таємниця». «У Божому серці, – пояснив він, – не існує ворогів, Бог має лише дітей. Ми зводимо мури, будуємо бар’єри та класифікуємо людей. Бог має дітей і точно не для того, щоб їх проганяти».
«Наш Отець не чекає з тим, щоб любити світ, доки ми станемо добрими, не чекає на те, щоб любити нас, коли будемо менше несправедливими або досконалими. Він любить нас, бо вирішив нас любити, любить нас, тому що надав нам статус Його дітей. Він полюбив нас ще тоді, коли ми були Його ворогами. Безумовна любов Отця до всіх людей була та залишається справжньою вимогою навернення для нашого убогого серця, яке схильне осуджувати, ділити, протиставляти й засуджувати. Знати про те, що Бог не перестає любити також і того, хто Його відкидає, є джерелом світлої надії та стимулом до місії», – сказав Святіший Отець.
Глава Католицької Церкви зазначив, що наш час позначений «серйозними проблемами й сумнівами на світовому рівні». Як єдиний спосіб вирішення конфліктів пропонується «поляризація та виключення». Дуже швидко той, хто перебуває поруч, «не лише має статус невідомого», але стає загрозою, отримуючи «статус ворога», лише тому, що «походить з далеких земель або має інші звичаї». Ми й не зауважуємо, як «ця логіка прописується в наш спосіб жити й діяти», внаслідок чого «все і всі починають мати присмак ворожості».
«Крок-за-кроком, – вів далі Папа, – відмінності перетворюються в ознаки ворожості, загрозливості, насильства. Як же багато ран розширилися з причини цієї епідемії неприязні й насильства, яка викарбовується на тілі багатьох людей, що втратили голос, тому що їхнє волання ослабло або було змушене замовкнути через цю недугу байдужості! Як же багато ситуацій непевності та страждання посіяло оте зростання ворожості між народами, між нами!».
Наступник святого Петра перестеріг, що слід бути обачними, тому цей «вірус» неприязні загрожує всім, і слід остерігатися того, щоб він вгніздився у наших серцях, перекреслюючи «багатство й вселенськість Церкви, до яких можемо доторкнутися» через Колегію Кардиналів. «Ми походимо, – зауважив він, – з далеких земель, маємо відмінні звичаї, колір шкіри, мови та суспільні умови, думаємо по-іншому та звершуємо віру відмінними обрядами. І ніщо з цього всього не вчиняє нас ворогами, навпаки, це одне з наших найбільших багатств».
Підсумовуючи, Папа зазначив, що Ісус не перестає «сходити з гори» та посилати пастирів на «рівнини» народів. «Як Церква, ми й надалі отримуємо заохочення відкривати наші очі, щоб бачити рани багатьох наших братів і сестер, позбавлених гідності», – сказав Святіший Отець, а тоді звернувся до нових кардиналів:
«Дорогий брате, шлях до неба починається на рівнині, у щоденності життя, розламаного й розділеного з іншими, відданого й посвяченого іншим. У щоденному й мовчазному даруванні того, чим ми є. Нашою вершиною є ця якість любові, нашою метою й спонукою є разом з Божим людом на рівнині життя намагатися перемінюватися в людей, здатних до прощення та примирення».
