Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як спов­нились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’я­заний неодмінно виконувати релігійно-обрядові приписи Мойсеєвого закону для ізраїльського народу. Та все-таки Він, плоттю Своєю походячи і належачи до нього, їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. 

Старозавітнє обрізання було своєрідним прообразом новозавітнього хре­щення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення й навернення до правдивої й спасаючої віри "нерукотворним обрізанням", каже до віруючих Нового Завіту: "У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли" (Кол. 2, 11-12).

Або, іншими словами, головна суть цього "нерукотворного обрізання" (людського серця) полягає в тому, що "ось настають дні, - говорить Господь, - коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт...". Й "у той день назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити [переступів і провин] за впертістю [колишнього] злого серця свого". Бо Я "вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат брата і говорити: "пізнайте Господа", бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, - говорить Господь, - тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом'яну більше" (Єр. 3, 17; 31, 31,33-34).

Тобто,"дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з тіла їх серце кам'яне, і дам їм серце плотське" (Єз. 11, 19). Й унаслідок такої Господньої "трансплантації" і твориться "новий Ізраїль" - правдива спільнота новозавітнього Божого люду, починаючи від рідної хати "та аж до краю землі" (Діян. 1, 8). 

І як наголошував Сам Ісус, "проповідування Євангелія всьому творінню"  віруючими з "обрізаним" серцем "супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16, 15,17,18). Крім того, в їх середовищі - під благодатною дією Святого Духа - "і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Йоїл 2, 28).

Празник Обрізання, хоча вважається великим, однак не належить до 12 великих дванадесятих празників. Він не має ані перед- ані попразденства і, властиво, закінчує попразденство Христового Різд­ва. Канон утрені празника уклав святий Степан Саваїт (VII ст.).

Святитель Василій Великий народився близько 330 року в місті Кесарії в благочестивій християнській сім'ї Василія та Емілії. Батько святителя був адвокатом і викладачем риторики.

Початкову освіту Василій отримав під керівництвом своїх батьків і бабусі Макріни, високоосвіченої християнки. Після смерті батька й бабусі Василій вирушив для подальшої освіти в Константинополь, а потім до Афін, де досконало вивчив різноманітні науки - риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Приблизно в 357 році Василій повернувся до Кесарії, де деякий час викладав риторику. В Антіохії в 362 році він був присвячений в сан диякона єпископом Мелетієм, а в 364 році присвячений в сан пресвітера єпископом Кесарійським Євсевієм.

Виконуючи своє служіння, святитель Василій ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу і велику любов.

Незабаром (370 рік) святитель Василій був обраний Собором єпископів на Кесарійську кафедру. У тяжкий для Церкви час він проявив себе як палкий захисник правдивої віри, захищаючи її від єресей та перекручень своїми словами і посланнями. Особливо слід відзначити три його книжки проти аріанського псевдовчителя Евномія, в яких святитель Василій Великий вчив про Божество Святого Духа і єдність Його природи з Отцем і Сином.

За своє коротке життя святитель Василій залишив нащадкам безліч богословських праць: дев'ять бесід на Шестиднів, 16 бесід на різні псалми, п'ять книжок на захист правдивого вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів; правила чернечі; статут подвижницький; дві книги про Хрещення; книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.

Святитель Василій Великий, поряд із святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у віруючих християн - як східної, так і західної традицій. 

Джерело: Християнський портал Кіріос

Консоль налагодження Joomla

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних