- Деталі
Одним з наймолодших правлячих архієреїв УГКЦ в Україні став Єпископ Йосафат Мощич - 18 листопада в Чернівцях відбудеться інтронізації нового правлячого єпископа. Урочисту Божественну Літургію очолить Глава УГКЦ, Патріарх Святослав. Це буде перший офіційний візит на Буковину першоєрарха УГКЦ, оскільки єпархія проголошена вперше за 200 років існування УГКЦ у цьому регіоні.
Проте, мало хто знає, що нового Правлячого Єпископа молодій Чернівецькій єпархії УГКЦ дало Прикарпаття: Владика Йосафат Мощич вчився у Івано-Франківській духовній семінарії.
Довідково: у вересні Синод Єпископів УГКЦ оголосив рішення про створення Чернівецької єпархії, яка буде належати до Івано-Франківської митрополії.Територія нової єпархії виокремлена з дотеперішньої Коломийсько-Чернівецької єпархії та буде охоплювати Чернівецьку область. Відповідно до приписів церковного права, Синод Єпископів УГКЦ надав свою згоду Главі Церкви на іменування владики Йосафата (Мощича), єпископа-помічника Івано-Франківської архиєпархії, першим правлячим єпископом Чернівецької єпархії. Наразі владика Йосафат (Мощич) – наймолодший серед єпиокопів УГКЦ. Йому 41 рік. У 1998 роців ступив на новіціят, обравши чернече ім'я Йосафат. Того ж року в м. Івано-Франківську, в монастирі сестер василіянок, прийняв дияконські свячення з рук преосвященного Кир Софрона Мудрого, ЧСВВ єпарха Івано-Франківського.У 1999 році склав перші дочасні обіти, а в 2002— вічні обіти. 1999 року в м. Івано-Франківську, в катедральному Соборі Воскресіння Христового, прийняв священичі свячення з рук преосвященного Кир Софрона Мудрого, ЧСВВ, єпарха Івано-Франківського.У 2004–2008 роках виконував служіння Голови місійно-євангелізаційного відділу Івано-Франківської єпархії, Синкела у справах мирянських рухів Івано-Франківської єпархії, координатора надзвичайного та делегованого служіння у справах екзорцизму та молитов особливого призначення Івано-Франківської єпархії.
У спеціальному інтерв'ю з журналістами 0342.ua - Правлячий Єпископ Чернівецької єпархії УГКЦ, Преосвященний Владика Йосафат МОЩИЧ - про життя і його смисли, про церкву і людину, про віру і усвідомленість.
Ваше Преосвященство, чому Ви вибрали священичий шлях, що спонукало Вас?
Вже в 7 класі я подумав про те, щоб бути священиком. Мені це подобалося, я прислуговував у церкві, придивлявся до всього. Пішов потім на катехитичні курси. Не знаю, це покликання, мабуть. Не знаю як логічно пояснити. Це як любов. Відчуваєш і все. А потім – це свобода. Бо я сам вибрав священство. Це свобода і дар покликання. Так окреслю свій намір. Якось в період своїх людських сумнівів відкрив Святе письмо: «Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити». Ось. І стало все ясно і зрозуміло мені.
Розкажіть про свої «франківські» роки, як Вам жилося у Франківську?
О, мої молоді франківські роки! Було гарно в цім місті... Я вчився в Івано-Франківській духовній семінарії, курси були переповнені, нас було багато. Гуртожитка на той час не було для всіх, то нам з десятьма хлопцями прийшлося жити на Майзлях при монастирі. Грошей від нас ігумен не приймав, але ми мали працювати біля монастиря. Встигали вчитися, здавати іспити, працювати, служити служби Божі. Всього було багато, але над усім був дух дружби. За час навчання я знайшов багато друзів, з якими ми спілкуємося і до тепер. Отець Йосиф Данилович якось будить нас і каже: «Хлопці, треба цеглу грузити, вставайте». А ми такі – та в нас екзамен завтра! «Нічого, все встигнете!» І ми працювали, і все встигали. Так пізнавався дух Божої підтримки.
Що «візьмете» з собою із Франківська до Чернівців?
З місійних практик у Франківську спробую «взяти» в Чернівці практику нічних чувань та місії реколекцій по селах. Навіть час визначив уже – третя субота місяця в Чернівцях у церкві Успіння Богородиці. Це дуже добрі практики, бо найбільш наближені до людини. Вже сім років я їжджу до Крилоса – серця Галичини… Щороку в Крилосі проходить Патріарша проща. На одній з них у 2014 році я отримав єпископську хіротонію… Як би я хотів відродити Галичину на рівень Києва, на рівень колиски України, бо геть забулося, що саме Галичина у 12 столітті була центром України, а саме – духовним центром!
Чи є різниця між Галичиною І Буковиною?
Галичина і Буковина – трохи різні. Буковина з її мультикультурою відрізняється від Галичини. В Чернівцях, наприклад, 18 парафій УГКЦ, 170 – УПЦ Київського і 400 – УПЦ Московського Патріархату, в місті 5 єпископів. Тобто, в плані різноманітності вірувань тут широке полотно, не кажучи вже про розлогу мовну палітру.
Що для вас Церква?
Для мене – сенс мого життя. Ми повинні розуміти, що Церква – це люди. Це ж не просто будівля. Це всі ми разом. Навіть зараз ми двоє говоримо, то вже є Церква.Чого не вистачає Церкві? Церкві всього стає, багато не стає людям. Але одночасно скажу, що Церква має теж постійно вдосконалюватися, треба працювати над цим, бо людям треба "давати свіжий хліб", тобто бути добре підготовленим до того, щоб «голосити Слово Боже». Давати не доктрини чи штампи, а давати людям слова про життя Ісуса, давати цьому зраненому і сумуючому світові надію на Божу руку. Ще хотів би сказати, щоб розуміти церкву, треба іти до неї. Мати певні знання, трудитися разом з нею, а не чекати пасивно і думати, що як вже прийшов до храму, то от я молодець і досить. Церква і є якраз той шлях шліфування душі, без якого людина самостійно просто заплутається або втомиться.
Що найбільше цінуєте в людині?
Простоту. Бо Бог простий, а складна людина. Людина ускладнюється гординею і власною бундючністю, важністю. Не готова казати все як є, схильна прикрашати, бо говорити собі правду то страшно. А Бог простий, бо досконалий. Тому ціную в людині простоту, якщо вона є, бо так людина ближча до Бога. Коли є сама собою. Бо Бог не віртуальний, Бог реальний. А часто людині здається, що Бог лиш відсторонено спостерігає і буде тільки судити. А Бог тут, з нами, між нами, в нас, і любить кожне своє створіння.
Єпископ апріорі має практики екзорцизму. Як охарактеризуєте процес і результат?
Кілька разів я читав такі молитви над людьми. Це важкі видовища і гіркі явища. Екзорцист – це священик, який має допомогти тій людині, котра бореться зі злом. Завдання екзорциста тільки підтримати людину, професійно підтримати, допомогти тримати духовну осанку. Тому головне завдання екзорциста – навчити людину боротися з гріхом, навчити її вести духовне життя, навчити утримувати її духовний імунітет. Весь головний тягар особи, яка прагне звільнитися, стоїть на ній, лише на ній самій. Завдання священика – підтримати, очолити її молитву, її намагання, зробити її молитву молитвою Церкви. Але знаєте що я вам скажу… Нема ліпшого екзорцизму як щира сповідь. Не треба акцентувати увагу на дияволі, треба акцентувати на Христі і на Святому Духові, на добрій волі людини, яку дав їй Господь. Потрібно розуміти, що людина може багато зробити над собою. Але усвідомлено. Розуміти, що життя складне, незрозуміле. Невідоме, ніхто нічого точно не знає, а той Дух, який ти зумієш сформувати в собі, дасть тобі надію і віру в те, що ти не одинокий і захищений. Для цього в нас, християн, є образ Ісуса, Біблія, милостиня, молитви. Для цього є Церква – захист і дім людської душі.
Що найважливіше має навчитися людина за життя?
Розрізняти царство світу і Царство Боже. Бо спокуса дивитися на царство світу - велика, ми уподібнюємося світу конкуренції і домінування. Як і малу дитину, нас формує середовище, в якім живемо. Тому дуже важливо навчитися тут розуміти власну душу, вміти формувати власну тишу, в якій вчитися чути Божий голос, шукати Боже Царство у собі.
Які інструменти, які критерії розпізнавання Божого Царства?
Євангеліє. Всі чотири Євангелія – відмінний інструмент для людини в процесі розрізнення, розпізнавання Божого Царства. Євангеліє, Матея, 25 – останній протокол, по якому будемо суджені. То треба читати його дуже уважно і старатися якомога більше зрозуміти, як по ньому жити на землі.
Що таке гординя?
Гординя – важке випробовування душі. Як боротися? – Треба, щоб Дух Святий переважав дух гордині. Потрібно це усвідомлено робити. А на це треба просити Божої благодаті. Неустанно просити. І воно дасться. Котрий тато дитині не дасть, як вона щиро просить?
Які Ваші прохання до людей?
Найперше, маю прохання про молитву для себе. Зараз дуже важливий момент в моєму житті, то прошу людей помолитися за мене, щоб Господь поблагословив мене на це покликання. А також запрошую всіх прийти до мене, відвідати 18 листопада Архієрейську Літургію, в часі якої відбудеться інтронізація, в місті Чернівці, в Соборі Успіння Матері Божої, щоб ми разом могли об’єднатися в молитві, пізнавати Бога і вчитися жити за Його законами. А основне моє прохання, щоб люди змогли вибрати в житті Церкву не лише як обов'язок, а як дім, добрий дім, де кожне серце є його вікнами.
Що побажаєте людям?
Безумовної віри.
Джерело: www.0342.ua
